Короткий огляд основних питань та відповідей про психотерапію

У суспільній свідомості слово «психотерапія» оточене великою кількістю міфів, упереджень, стереотипів і помилкових уявлень. Одні з них існують ще з початків запровадження психотерапії, другі створені засобами масової інформації, а треті укорінились на рівні побутової свідомості по причині банального браку чи спотворення інформації.

Люди завжди мають певний острах, опір і упередженість по відношенню до чогось нового і незрозумілого, а тим більше коли це стосується їх психіки. Як пише французький психотерапевт Серж Гінгер, результати декількох опитувань громадян Франції продемонстрували поверховість їх уявлення про суть психотерапії. Це стосується також політиків, медичних працівників і соціологів. Інформація, яка доходить до людей, часто буває неповна, неправдива чи навіть тенденційна. Переважна більшість людей не розуміють простої різниці між психіатром, психологом, психотерапевтом і психоаналітиком, не говорячи вже про глибші особливості кожної з цих професій.

Метою розділу «Короткий огляд основних питань і відповідей про психотерапію» є спроба описати процес психотерапії від «А до Я», зробити його зрозумілим і доступним для будь-якої пересічної людини, зменшити тривогу і страх, які можуть виникнути при прийнятті рішення про звертання до психотерапевта. Ознайомлення з цією інформацією дозволить розвіяти можливі помилкові уявлення стосовно психотерапії і показати, що психотерапевти з відповідним рівнем освіти і досвіду можуть допомогти широкому колу людей у вирішенні їх проблем з метою покращення якості життя.

Цей розділ буде постійно поповнюватись обговоренням різних моментів, які стосуються психотерапії. Запитання просимо надсилати на адресу larysadidkovska@gmail.com або писати в коментарях.

Запитання і відовіді

1. Що таке психотерапія? Як вона виглядає?
2. Як прийняти рішення про проходження психотерапіі?
3. Як оцінити професійний рівень психолога чи психотерапевта.
4. Рівень освіти.
5. Членство у професійних організаціях, об*єднаннях, спілках.
6. Стандарти етики та норми професійної поведінки.
7. Професійний досвід.
8. Особиста психотерапія.
9. Особистісні риси психотерапевта.
10. Ненав*язливість.
11. З якими питаннями люди звертаються до психотерапевтів?
12. У чому різниця між психіатром, психологом, психотерапевтом та психоаналітиком?
13. Що таке психологічна консультація?
14. У чому полягає короткотермінова психотерапія?
15. Як виглядає довготермінова психотерапія?
16. Як виглядає психотерапія?
17. Що таке On Line консультування і психотерапія?
18. Як підготуватись до першої зустрічі з психотерапевтом?
19. Яка тривалість та інтенсивність спілкування з психотерапевтом?
20. Що рахувати психотерапевтичним успіхом?
21. Немає доведених фактів про успішність психотерапіі.
22. Не має значення до якого психотерапевта я звернусь.
23. Якщо психотерапія діє, я з кожною сесією буду почувати себе краще.
24. Чи варто звертатись за допомогою до спеціаліста сфери психічного здоров*я іншоі держави?
25. Який напрямок психотерапіі підходить саме мені?
26. Чого очікувати і чого не варто очікувати від психотерапіі?
27. Чи психотерапевт виписує ліки?
28. Яка вартість психотерапевтичноі допомоги?
29. Психотерапія — це лише мода.
30. «Чи ви можете допомогти моєму чоловіку, члену родини, знайомому?»
31. Як виглядає психічна норма?
32. Мене хвилює, що мій психотерапевт може розповісти про мене іншим людям.
33. До психотерапевта якоі статі краще звернутись: чоловіка чи жінки?
34. Звертання до психотерапевта є ознакою слабкості. Сильна людина повинна справлятись зі своіми проблемами самостійно.
35. Психотерапія потрібна лише для людей з серйозними ментальними проблемами.
36. Якщо я звернусь до психотерапевта, то виглядатиму в очах сім’і і друзів «ненормальною людиною».
37. Якщо я почну спілкування з психотерапевтом, я стану від нього залежним/залежною.
38. «Я не потребую психотерапевта. Мені достатньо поговорити з близьким людьми».
39. Чи можу я задавати психотерапевту питання про його особисте життя?
40. Психотерапія мені не допоможе. Як можна допомогти розмовами?
41. Психотерапія полягає на аналізі дитинства і це не має сенсу, адже дитинство не можна змінити.
42. Я хотів би/хотіла б завести більш дружні стосунки зі своім психотерапевтом.
43. Психотерапія це просто бізнес.
44. Психотерапевт буде мене оцінювати і шукати у мене помилки.
45. Я  буду змушений/змушена говорити у психотерапевта про речі, про які я говорити не хочу.
46. Психотерапія занадто нудна і серйозна.
47. Під час сеансу психотерапіі я буду лежати на канапі.
48. Психотерапевт буде мене виправляти і лікувати.
49. Психотерапія це щось незрозуміле, нечітке, невизначене, невиразне, розпливчасте. Ніхто у дійсності не знає, що це таке і кожний психотерапевт робить що хоче.
50. Я не потребую допомоги, тому що я перечитав багато книжок по психологіі і знаю все, що психотерапевт може мені сказати. Я сам собі і психотерапевт.
51. Психотерапія не потрібна, токого ж результату можна добитись, керуючись здоровим глуздом.
52. Психотерапевт вибрав цю професію для того, щоб вирішувати своі власні проблеми.
53. Психотерапевт використовує у своій роботі різні техніки пливу на мене без моєі згоди.
54.  Психотерапія зменшить мою креативність, адже частиною творчоі особистості є страждання і певна шаленість, схибленість, несамовитість.
55. Чи можна при спілкуванні з психотерапевтом дозволити собі прояв емоцій, наприклад плакати?
56. Мій випадок особливий і унікальний – ніхто і нічого не може мені допомогти.
57. Якщо немає швидких змін, значить психотерапія мені не допомагає. 
58. Я розповім психотерапевту про своі проблеми і мені відразу стане добре.
59. Психотерапія—це гіпноз.
60. Допоможіть мені позбутись панічних атак.
61. Що таке групова психотерапія?
62. Як виглядає груповий тренінг?

Що таке психотерапія? Як вона виглядає?

Термін «психотерапія» походить з грецької мови (psyche – душа, therapein – лікувати) і часто асоціюється з лікуванням душі. Слово «лікування» не повинно відлякувати, оскільки людина, яка спілкується з психотерапевтом, не обов’язково має якісь поважні психічні розлади чи хвороби. Замість слова «лікування» доречніше використовувати термін «корекція».Психотерапевти працюють з самим широким спектром психологічних проблем. В умовах психіатричних стаціонарів поряд з фармакологічними засобами психотерапія застосовується для лікування психічно хворих людей. Поза межами психіатричних закладів психотерапевти працюють з психічно здоровими людьми з метою допомоги ім подолати стресові та кризові ситуації та вирішити різні психологічні проблеми щоденного життя.

Психотерапевти використовують у своій роботі цілий ряд методів, які визнані зареєстрованими державою психотерапевтичними спілками і ефективність яких доведена науковими дослідженнями. Кожна форма психотерапевтичної допомоги базується на психотерапевтичному контакті між психотерапевтом і клієнтом. У більшості випадків, цей контакт відбувається у вигляді розмов один-на-один, у групі або з дружиною, чоловіком або партнером. Також можуть бути використані й інші психотерапевтичні техніки — наприклад, мистецтво, музика, драма і рух.

Обидві сторони психотерапевтичного контакту ніби підписують своєрідний психотерапевтичний контракт, у якому виражають готовність до докладання відповідних зусиль для зменшення психічних страждань і покращення психічного здоров*я клієнта. Психотерапевт вносить вклад у вигляді своїх знань і досвіду, а клієнт – у вигляді відкритості і готовності до особистісних змін. Тому відповідальність за отриманий результат несуть обидві сторони. Психотерапія приносить найкращий результат у випадку, коли людина хоче у собі щось змінити і звертається за допомогою самостійно.

Зустрічі, як правило, відбуваютьсяодин раз на тиждень, протягом декількох місяців, а іноді навіть років. Стандартна індивідуальна сесія триває 60 хвилин. Оптимальним форматом для групових занять є дводенний інтенсивний тренінг, який переважно проводиться в суботу та неділю, що дозволяє працюючим учасникам груп поєднувати основну роботу з вирішенням своїх психологічних проблем чи особистісним ростом.

Як прийняти рішення про проходження психотерапіі?

У кожної людини час від часу з*яляються приблизно такі думки і запитання. «Чи почуваю я себе щасливим та задоволеним життям?». «Чому у мене буває відчуття, що мені чогось не вистачає, що я не достатньо ефективний, дозрілий, компетентний чи реалізований?». «Що я думаю про себе? Які думки домінують у моій голові про оточуючий світ – позитивні чи негативні?». «Якими є мої стосунки з членами сім’і, друзями, знайомими, колегами по роботі, випадковими людьми? Ці стосунки гармонійні чи я відчуваю ненаповненість, нереалізованість, злість, сором, почуття провини?». «Чи достатньо ефективно я почуваю і поводжу себе у стресових та кризових ситуаціях, які час від часу виникають у сім*і чи на роботі?». «Чому я інколи маю відчуття повного хаосу думок у голові і не можу з цим впоратись?». «Чому я постійно повертаюсь в думках до травмуючих спогадів про подіі, які відбулись у минулому?». «Мене все «дістало» у власній краіні і я прийняв рішення про еміграцію, але іноді маю сумніви щодо правильності свого вибору. Чи зможу я реалізувати задумане, чи буду я щасливим у іншій краіні?». «Кілька років тому я переіхав жити до іншої краіни, але реальність виявилась не зовсім такою, як уявлялось до переїзду. Мені важко адаптуватись, я не розумію, що зі мною відбувається».

Самостійно справитись з такими проблемами людині буває нелегко. По-перше, на заваді подолання проблеми можуть стати внутрішні опори і небажання визнати саму проблему. По-друге, самостійні спроби виріщення психологічної проблеми, наприклад, на основі інформації, отриманої з інтернету, можуть лише погіршити ситуацію. Адже незрозуміло, яку саме інформацію людина знайшла, як її сприйняла і до яких висновків прийшла. По-третє, навіть самої правильної інформації для вирішення психологічної проблеми не достатньо. Процес особистісних змін відбувається лише у результаті так званого внутрішнього «припрацювання» проблеми і зробити це звичайній людині самостійно надзвичайно складно. Скоріш за все, усе закінчиться «самокопанням», яке не має нічого спільного з «пропрацюванням». Якісно та ефективно подолати психологічну проблему можна лише за допомогою досвідченого психотерапевта, який багато років вчився вирішувати ті чи інші проблеми, застосовуючи різноманітні техніки та методи.

Рішення про звертання до психотерапевта повинно базуватись на основі кількох критеріїв:

1. Я повинен прийняти важливе життєве рішення, маю стосовно нього багато сумнівів і хотів би отримати кваліфіковану консультацію.
2. У моєму житті виникла кризова ситуація чи проблема, яка має негативний вплив на мій психоемоційний стан, яка заважає нормально жити і яку не вдається подолати самостійно.
3. Я хочу краще пізнати себе і зробити своє життя більш якісним та ефективним.
4. Я знаю, що таке психотерапія, у чому вона полягає і як виглядає.
5. Я знаю, що такий вид допомоги дає позитивний результат іншим людям і вірю, що це може допомогти мені також.
6. Я готовий говорити з психотерапевтом про все відверто, сприймати нову інформацію і бути готовим до особистісних змін.
7. Я усвідомлюю розмір фінансових витрат, які доведеться заплатити при проходженні психотерапіі, особливо довготривалої.

Як оцінити професійний рівень психолога чи психотерапевта.

Психотерапія – відносно нова пропозиція на ринку сучасних фахових послуг сфери ментального здоров*я Украіни. Якщо у Сполучених Штатах похід до психотерапевта на так званий «shrink» являється мало не буденною процедурою на рівні відвідування перукаря, то у нас ця область до цього часу оповита всілякими упередженостями, міфами, сумнівами та забобонами.

Особливості контактів з представниками сфери психічного здоров*я багато у чому визначається нормами тієі чи іншоі культури. В індивідуалістичній західній культурі людину мало цікавить, що про неі думають та як іі оцінюють інші. Тому вона у своєму житті перш за все керується власними потребами, інтересами та практичною доцільністю. Зачіску роблять у перукаря, автомобіль ремонтують у автомеханіка, правові питання вирішують через адвоката, а психологічні проблеми пропрацьовують з психотерапевтом.

В украінському колективістичному суспільстві сам факт звертання до психотерапевта все ще часто сприймається і оцінюється через механізм соціальноі оцінки «А що люди скажуть?». «Та краще я не піду до того «психолога» чи «психіатра», ще подумають, що я шизік». А у китайській культурі, де взагалі відсутнє поняття «Я» (є лише «МИ») звертання до психолога взагалі накладає пляму сорому на всю родину.

Існуючі стереотипи стосовно психотерапіі у нашій культурі все ще викликають певний страх та упередження. Людина не завжди може порозумітися зі самим собою і своїми переживаннями, а найчастіше хоче, щоб зменшення страждань та вирішення проблем відбувались «самі собою». Тому, як будь-яка нова послуга, психотерапія викликає у пересічних украінців цілу гаму різноманітних оцінок та емоцій, часом кардинально протилежних: від надзвияайного захоплення та щироі вдячності до неприйняття та зневажливого знецінення.

Для того, щоб знайти компетентного спеціаліста сфери психічного здоров’я, людині може знадобитися певний час. Як же звичайній середньостатистичному клієнту самотужки визначити професійний рівень психотерапевтичних послуг, які йому сьогодні пропонують? На превеликий жаль, обіцяють «зцілити», зробити щасливими, багатими, жонатими, здоровими, успішними і т.д і т.п. величезна кількість людей, які, навіть не мають віповідноі освіти. Хотілося б наголосити, що психологічні проблеми не вирішуються «заряджанням води», «зняттям порчі чи вроків», «викачуванням яйця» або «зливанням воску». Всі ці, так би мовити «техніки», мають тимчасовий вплив на ту частину людей, які схильні до навіювання, але не більше. Проблеми психологічного характеру вирішуються виключно шляхом спільноі копіткоі праці людини з фахівцем, який має відповідний рівень освіти, вмінь і досвіду.

Далі ми розглянемо критеріі, які допоможуть звичайній людині визначити професійний рівень спеціалістів сфери психічного здоров’я..

Рівень освіти.

Найвищий рівень психіатричноі, психологічноі чи психотерапевтичноі допомоги надають спеціалісти, які мають базову медичну або психологічну освіту. Під словом «базова» розуміється диплом медичного університету за напрямком «психіатрія» чи університету за напрямком «психологія». Таке навчання триває 5 чи 6 років і дає спеціалісту фундаментальні знання психіки людини.

Фахівці, які вирішили займатись психотерапією, відповідного до міжнародних і украінських стандартів, повинні мати базову вищу освіту плюс післядипломну підготовку за фахом «психотерапія» відповідно до обраного методу. Високий рівень психотерапевтичноі освіти в Украіні забезпечують навчальні проекти Української Спілки Психотерапевтів , які відповідають стандартам Європейської Асоціації Психотерапії (EAP), яка об’єднує більше 120000 професійних психотерапевтів з 41 краіни. П’ятирічне навчання включає теорію, 300 годин власного досвіду (малі, великі групи), а також супервізійні сесіі. У навчальних проектах УСП представлені 7 напрямків психотерапії: психоаналіз, клієнт-центрована психотерапія (за К.Роджерсом), психодрама, гештальт-терапія, системна сімейна терапія, трансактний аналіз, індивідуальна психологія Адлера. Після закінчення навчання видається сертифікат міжнародного зразка. Європейський сертифікат з психотерапіі (European Certificate of Psychotherapy — ECP) засвідчує, що психотерапевт пройшов відповідне навчання, яке з точки зору теоріі, практики, тривалості та етики відповідає обов’язковим стандартам Європейськоі Асоціаціі Психотерапіі (ЄАП). Сертифікат зобов’язує його власника до продовження професійного і наукового розвитку. Сертифікат поновлюється кожні 5 років, а умовою поновлення являється відповідна кількість годин практичного та наукового досвіду. Проект підтримується і супервізується Європейською Асоціацією Психотерапії (EAP).

На сьогоднішній день в Украіні є доволі велика кількість спеціалістів, освіта та досвід яких відповідають необхідним кваліфікаційним стандартам світового рівня в галузі психотерапіі. Насамперед, це психотерапевти різних напрямків, які входять до реєстру УСП (Украінськоі спілки психотерапевтів), дипломовані державними освітнімі установами психологи та лікарі, які також мають спеціальну психотерапевтичну освіту.

У західних краінах, де традиція звертатись до послуг психологів та психотерапевтів є значно тривалішою, компетентність спеціаліста засвідчується доволі просто. Там прийнято вивішувати на стінах своіх кабінетів дипломи про професійну освіту, кваліфікаційний рівень, спеціалізацію у галузі психологіі та психотерапіі. Тоді кожен відвідувач зможе відрізнити диплом державного зразка чи освіти спеціаліста, яка тривала 5-10 років від кількамісячних курсів, тижневих чи кількаденних тренінгів.

Тому можна порадити людині, яка звертається за допомогою до працівника сфери психічного здоров*я, поцікавитись рівнем освіти та досвіду останнього. Нічого осудливого у цьому немає, адже людина зазвичай не вибирає першого ліпшого перукаря, дантиста чи автомеханіка. Людина шукає якісних послуг і має право пересвідчитись у професійному рівні спеціаліста: яка освіта, чи являється він членом професійноі спілки психотерапевтів, яким методом психотерапіі працює і у чому цей метод полягяє, скільки років цей фахівець надає допомогу, яка вартість послуг. Якщо вивішені на стіні дипломи і сертифікати відповідають реальному рівню фахівця, останньому буде навіть приємно підтвердити свій високий професійний статус. Психотерапевт із задоволенням розповість про особливості того чи іншого навчання чи тренінга, адже на отримання хорошоі освіти та досвіду довелось витратити доволі багато зусиль та часу.

Членство у професійних організаціях, об’єднаннях, спілках.

Наступним за освітою критерієм фаховості психолога чи психотерапевта являється його приналежність до визнаних державою професійних об’єднань. З метою захисту прав клієнта таке членство передбачає дотримання стандартів етики та норм професійної поведінки у психотерапевтичній практиці, що означає професійну компетентність, безперервність професійного розвитку, конфіденційність, об’єктивність та правдивість інформаціі, яка надається клієнту.

В Украіні такі стандарти забезпечує членство в Украінській спілці психотерапевтів (УСП). Членом цієі професійноі спілки може стати кожен психотерапевт, який має відповідний рівень освіти і досвіду.

Потрібно зазначити, що вибір того чи іншого фахівця теж багато говорить про рівень людини, яка шукає допомоги. Головними критеріями при виборі організаціі має бути визнання державою, високий рівень освіти і досвіду, чіткі критеріі членства, дотримання стандартів етики та норм професійноі поведінки.

Стандарти етики та норми професійної поведінки.

Робота справжнього психотерапевта з клієнтом базується на дотриманні певних обов’язкових стандартів етики та норм професійноі поведінки відповідно до Етичного Кодексу Украінськоі Спілки психотерапевтів, який розроблений згідно вимог Етичного кодексу Європейської Асоціації Психотерапії. Згідно з даним етичним кодексом психотерапевт гарантує дотримання стандартів етики та норм професійної поведінки у психотерапевтичній практиці, що означає професійну компетентність, конфіденційність, об’єктивність та правдивість інформаціі, яка надається клієнту. Без дотримання цих стандариів і норм людина, яка називає себе психотерапевтом, по причині відсутності відповідноі освіти і досвіду під супервізією, може свідомо чи не свідомо маніпулювати клієнтом і нанести шкоду його психічному здоров’ю.

Конфіденційність це важливий момент для клієнта, який хоче довіряти фахівцеві. Перша складова такої довіри — його абсолютна віра в те, що інформація довірена психотерапевту, ніколи не буде комусь безвідповідально переданою. Конфіденційність є найважливішою умовою надання психологічної допомоги. Це значить, що зміст ваших розмов з психотерапевтом не може бути кому-небудь повідомлений. З цього правила є деякі винятки. Таким, наприклад, є ситуації, коли існує реальна загроза здоров’ю або життю клієнта або іншої людини.

Дотримання рольових рамок. Психотерапевт також не має права помінятися із клієнтом ролями й почати розповідати йому про свої життєві переживання й проблеми. Час контакту із психологом — це час, який належить клієнтові; він призначений для забезпечення професійної допомоги останньому. У будь-яких людських стосунках можуть виникати симпатії й бажання зробити стосунки більш близькими. Незважаючи на те, що довіра й емоційна близькість є важливою умовою психологічної допомоги (особливо в ході тривалої психотерапії), відносини між психологом і клієнтом мають бути обмежені професійними рамками і етичними нормами, що роблять неможливим вступ в особисті або подвійні стосунки, тобто які-небудь інші взаємини між психологом і клієнтом крім консультативних або психотерапевтичних відносин.

Професійний досвід.

Ще одним із надійних критеріів фаховості є практичний досвід психотерапевта. Про тривалість роботи у психотерапіі можна довідатись у самого спеціаліста, або з так званого «сарафанного радіо», коли його професійна репутація за роки роботи стає відомою через інших клієнтів чи замовників, якщо йдеться про консультування організацій. Професійний психотерапевт має багаторічну освіту і досвід роботи, пройшов свою власну психотерапію і свою роботу з іншими людьми постійно піддає оцінці досвідчених колег на так званих супервізіях. Тому не соромтесь довідатись про позитивні відгуки про фахівця чи навпаки, його некомпетентність у інших осіб чи замовників психологічноі допомоги, яку саме цей спеціаліст надавав.

Особиста психотерапія.

Одним з важливих критеріів фаховості психотерапевта являється проходження особистої психотерапії. Особиста психотерапія проводиться з метою вирішення особистих проблем психотерапевта, який, не дивлячись на великий багаж знань та досвіду, багато у чому залишається звичайною людиною. Питання тут не у відсутності проблем, а у здатності ім запобігати і своєчасно та ефективно вирішувати. Крім того, для психотерапевтів, які працюють з проблемами людей, характерне явище психоемоційного вигорання. Тому регулярне проходження супервізій та особистоі психотерапіі у рамках професійних спілок запобігає перенесенню особистих проблем психотерапевта на клієнта чи несвідомому маніпулюванні клієнтом.

Особистісні риси психотерапевта.

Особистісні риси психотерапевта також виявляються одним з важливих критеріів вибору спеціаліста. Не кожний психотерапевт підходить кожній людині. На заваді можуть стати певні зовнішні особливості психотерапевта, міміка, темпоритм мови і т.п. Якщо людина у спілкуванні з психотерапевтом відчуває дискомфорт, який заважає довіритися і розкритися, варто пошукати іншого фахівця. Це нормально, адже зазвичай люди не вибирають першого ліпшого перукаря чи дантиста. По сумі критеріів мід двома сторонами повинен виникнути рівень довіри та взаєморозуміння, який дозволить продуктивно працювати.

Ненав’язливість.

Ще одним з надійних кретеріів справді фаховоі психотерапіі є іі ненав’язливість, скромність та обережність. Адже від принципу «догнати та скоіти добро» справжнього добра швидше всього не отримаєш. Тому якщо вам нав*язливо пропонують задоволення всіх ваших особистих потреб чи вирішення проблем, розповідають про власну всемогутність чи перевагу над іншими психотерапевтичними та психологічними школами, не довіряйте «горе-фахівцям» такого агресивного загарбницького типу, не дозволяйте ім зманіпулювати собою чи вашою необізнанстю у цій сфері послуг. Адже справжній спеціаліст у сфері психічного здоров’я не бігатиме за вами і не хапатитме за руки, щоб вам допомогти. Він просто чесно та сумлінно робитиме свою справу на робочому місці, а ви звернетесь до нього, коли у вас виникне потреба в його допомозі.

З якими питаннями люди звертаються до психотерапевтів?

Кожній людині у різні періоди свого життя доводиться мати справу з різними проблемами і розладами: тривога, стрес, депресія, шлюбний, сімейний або професійний конфлікт, розлучення, втрата, самотність, безробіття, труднощі адаптаціі в еміграціі і багато інших життєвих ситуацій. Перехід з дитинства у підлітковий вік, з підліткового у молодість, з молодості у дорослість і нарешті у старість — кожний з цих життєвих періодів наповнений своіми специфічними потребами та вимогами, іншим рівнем матеріального, професійного та соціального статусу, інакшим типом відносин з оточуючими або з власними дітьми, іншим рівнем самоусвідомлення та самоставлення. Всі ці подіі пов’язані з потенційними кризами і не кожна людина може самостійно подолати виникаючі проблеми. Додаткове навантаження на психіку приносить стрімкий сучасний ритм життя, який характеризується високою емоційною напругою та браком часу на відпочинок.

В умовах збільшення навантаження на психіку людина має можливість звернутись до спеціалістів, які можуть допомогти зрозуміти себе і оточуючий світ, розділити страждання, дати емоційну підтримку, допомогти подолати складні життєві ситуаціі. Тому не дивно, що все більше людей звертається за допомогою до психотерапевтів, які займаються цим професійно. Можна тільки вітати бажання людей підвищити якість свого життя щляхом кращого розуміння себе та більш зрілих відносин з оточуючим світом. За допомогою психотерапевта можна навчитись витримувати складні життєві ситуаціі без «зривів» і дезадаптацій, побудувати ефективну систему поведінки в стресі, знайти внутрішні ресурси для подолання складних життєвих ситуацій.

Скільки людей — стільки підстав для звертання за психологічною допомогою. Перефразовуючи слова великого російського письменника Льва Толстого, можна сказати, що всі щасливі люди щасливі однаково, а кожна нещасна людина нещасна по-своєму. Одні приходять до психотерапевта, сподіваючись впоратись з важкою життєвою ситуацією та прийняти виважене рішення, інші чекають від психолога порятунку від душевного страждання й таких симптомів, як депресія, тривога, страх.

За психологічною допомогою часто звертаються також ті, хто зазнають труднощів у встановленні або підтримці гармонійних відносин з іншими людьми. Прожити та подолати ці проблеми з допомогою психотерапевта можна якісніше, ефективніше та безпечніше. Адже люди не роблять зачіску собі самі, хоча мають вдома ножиці та дзеркало. Власну зачіску вони довіряють перукарю. А ось проходити через життєві труднощі чомусь намагаються своіми власними зусиллями.

Керуючись існуючими в Украіні установками і стереотипами, люди ще не навчились піклуватись про своє психічне здоров*я належним чином. Підрахуйте, скільки часу і коштів кожна людина витрачає на свою зачіску, одяг, фізичний вигляд, автомобіль та інтер*єр квартири. При цьому вона практично не дбає про свій внутрішній світ і психічне благополуччя.

Звертання за психологічною допомогою передбачає прийняття людиною певної відповідальності за власне життя й визнання, що щось у мені, можливо, не так. Рішучість втілити ідею звернутися за психологічною допомогою найчастіше виникає, коли людина починає усвідомлювати, що щось у його житті знову й знову повторюється з тим самим невдалим сценарієм. Звертання за допомогою до психотерапевта може відкладатись на майбутнє через дію різноманітних психологічних захистів, які «працюють» підсвідомо. Психіка людини побудована так, що вона намагається якнайшвидше «позбутися проблем», прикладаючи при цьому мінімум зусиль. Тому одними з найбільш поширених виявляються такі психологічні захисні механізми, як «заперечення» та «витіснення».

Консультація із психотерапевтом — це перший крок, який свідчить про реальне бажання щось змінити в собі, у своїх особистих відносинах або у професійній кар’єрі, і цей крок робить дане бажання більш реальним. Звернення за допомогою до психотерапевта говорить, з одного боку, про усвідомлення насущної потреби щось змінити у своєму житті, з іншої, — про готовність взяти відповідальність за власне життя. Тому ваш перший крок завжди буде правильно сприйнятий, і з першого візиту до психотерапевта людина може розраховувати на серйозне ставлення, підтримку й повагу. Адже не кожна людина, яка має проблеми, здатна вирішувати іх ефективним і результативним способом.

У чому різниця між психіатром, психологом, психотерапевтом та психоаналітиком?

Усі вище згадані спеціалісти мають відношення до сфери психічного здоров’я людини. Але крім спільного кореня «психо» ці професіі суттєво відрізняються одна від одноі. Давайте розглянемо ці відмінності детальніше. Фундаментальні відмінності наступні. Предметом психіатрії є «нозос» (захворювання). Предметом професійного інтересу психології є «норма» (присутність чи відсутність розладу). Завданням психотерапії є робота з «патосом» (стражданням).

Психіатр — лікар, який має медичну освіту зі спеціалізацією по психіатрії і працює з психічно хворими людьми. Класифікація Світовоі Організаціі Охорони Здоров’я МКХ-10 (ICD-10) описує 78 психічних розладів. Діагностичний і статистичний посібник DSM-V, розроблений Американською Асоціацією психіатріі (АРА), докладно описує близько 300 категорій психічних розладів. Теоретичною основою психіатріі є загальна психопатологія, яка спрямована на вивчення, лікування і профілактику психічних розладів і хворіб. Психіатрія, як область медицини, займається психічними хворобами, симптоми якої можуть бути полегшені або зняті фармакологічною терапією, іноді у поєднанні з однією із численних форм психотерапії. Лікування зазвичай відбувається на базі медичних закладів у стаціонарних або амбулаторних умовах. Психіатр здійснює діагностику (у тому числі експертизу) психічних хворіб, їх лікування, диспансерне спостереження за хворими, а також бере участь у соціально-реабілітаційних заходах для психічно хворих людей.

Проблема відношення такоі «медичноі моделі» до психічних розладів полягає у тому, що вона має тенденцію часом трактувати як патологію цілком нормальні реакції на щоденні події та випадки. Така модель визнає людину «пацієнтом», який стає «хворим» і потім потребує «лікування» за допомогою «професіоналів» для того, щоб почуватися краще.

У діяльності практично кожного психолога чи психотерапевта виникають ситуаціі, коли до них звертаються за допомогою люди, які потребують не психологічноі, а саме психіатричноі допомоги. Досвідчений психотерапевт з базовою психологічною чи медичною освітою вже під час першоі зустрічі здатний побачити таку проблему. У цьому випадку він порекомендує звернутись до іншого спеціаліста сфери психічного здоров*я, а саме до психіатра.

Не всі проблеми, які людина переживає на різних етапах свого життя виявляються «хворобою», а сама людина – «пацієнтом», який потребує «лікування». Існує величезна кількість різних проблем та розладів, які виникають у психічно здорових людей, знаходяться в рамках норми і потребують допомоги не психіатра, а психолога чи психотерапевта.

Психолог — це фахівець з університетською освітою напрямку «психологія», який може мати спеціалізацію в одній із галузей психології, наприклад, психодіагностика, дитяча психологія, психологічне консультування і т.д. Психологія — це наука про закономірності функціонування людської психіки, її механізми та прояви.

Клінічна психологія застосовується у діагностування і лікування психічних захворювань. В умовах психіатричноі лікарні психолог займається питаннями дослідження розладу психіки: пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, мислення, свідомість, мова, увага, пам’ять, уява), вольових та емоційних процесів.

Поза межами психіатричноі лікарні психологи працюють зі здоровою психікою людини. Психологи вивчають такі феномени, як перцепція, пізнання, емоції, особистість, поведінка та міжособистісні відносини. Знання з психології використовуються в різноманітних сферах людської діяльності, зокрема у щоденному житті — сімейна психологія (відносини між членами сім’ї), педагогічна психологія (стосунки у школі), професійна психологія (із співробітниками на роботі) та соціальна психологія (загальна взаємодія людей у суспільстві).

Психолог не має права займатись лікуванням психічних хворіб шляхом призначення фармакологічних засобів і не повинен займатись психотерапією без спеціальноі психотерапевтичноі освіти.

Психолог-консультант – це фахівець з університетською освітою напрямку «психологія», який має первинну спеціалізацію з психологічного консультування. Психолог- консультант після проведеного дослідження допоможе краще зрозуміти життєву ситуацію, може визначити, з якою саме частиною психіки людини потрібно працювати. Але психолог-консультант не має права призначати фармакологічні засоби і не повинен займатись психотерапією без спеціальноі психотерапевтичноі освіти.

Психотерапевт – це спеціаліст з медичною, психологічною чи іншою вищою гуманітарною освітою, який пройшов спеціальне психотерапевтичне навчання у рамках професійного психотерапевтичного об’єднання. В Украіні таким професійним об*єднанням є Украінська спілка психотерапевтів (УСП).

Для чого потрібна спеціалізована психотерапевтична освіта? Психіатр чи психолог після проведеного дослідження можуть сказати «з чим» саме потрібно працювати – пізнавальною, вольовою, емоційною чи поведінковою сферою людини. Але вони не мають потрібноі освіти і не навчені «як саме» потрібно працювати з психікою людини для досягнення корекціі. Пам*ятаємо, що одним з головних завдань при роботі психотерапевта з людиною є заповідь «Не зашкодь». Людська психіка — надзвичайно тонка і вразлива субстанція, якій непрофесійне втручання може лише нашкодити. Тому саме на оволодіння різноманітними методами корекціі психіки і направлене спеціалізоване психотерапевтичне навчання, яке передбачаєх теорію, власний досвід, практичну діяльність під супервізією досвідчених спеціалістів.

Зараз у світі відбувається процес виділення психотерапіі в окрему наукову дисципліну. Наприклад, в Італіі законом встановлено, що психіатр або психолог, який претендує на звання психотерапевта, після одержання основного диплома повинен обов*язково пройти додаткове чотирирічне навчання (2000 годин). До таких високих світових стандартів у наданні психотерапевтичноі допомоги прямує й украінська психотерапія.

Європейська Асоціація Психотерапії (ЄАП) протягом останніх 15 років встановила загальний базис вивчення психотерапії, як прикладної науки. Навчальний процес сумарно складає 7 років, з яких перші 3 роки — досягнення загального університетського першого ступеня (бакалавр або еквівалент), і 4 роки спеціалізованого вивчення психотерапії (часто оформлені у вигляді магістерської програми). У тому числі обов’язовим є компонент принаймні 2-х річної практичної психотерапевтичної роботи з клієнтами під супервізією.

ЄАП загалом прийняла широкий перелік різних напрямків (модальностей) в психотерапії. В окремих країнах, де психотерапія визнається як окремий вид діяльності, зазвичай прийнято лише декілька ‘основних’ напрямків (модальностей): психоаналітична / психодинамічна психотерапія, когнітивно-поведінкова психотерапія, системна сімейна психотерапія, гуманістична психотерапія, інтегративна психотерапія. Проте ці категорії не вичерпують все різноманіття психотерапевтичних напрямків. Деякі з напрямків є в процесі становлення значної наукової експериментально-доказової бази. Деякі з методів визнаються в одних країнах, але не визнаються в інших. Додатково слід назвати такі напрямки, як тілесно-орієнтована психотерапія, гіпно-психотерапія, трансперсональна психотерапія, клієнт–центрована психотерапія, релаксаційна психотерапія, експресивна психотерапія (арт-терапія,танцювальна терапія).

В ЄАП розпочато роботу з вивчення необхідних умов для встановлення ‘загальної платформи’ для професії психотерапії в Європі. Було опубліковано шаблон для майбутніх Національних Законів про психотерапію. Повний цикл навчання в галузі психотерапії (базова і завершена освіта, 3200 годин протягом щонайменше 7 років), і подальша практика психотерапії визначена таким чином, щоб відповідати загальним вимогам Європейської Ради Ліберальних Професій (CEPLIS), Директиві 2005/36/EC від 7 вересня 2005 щодо визнання професійних кваліфікацій та іншим відповідним стандартам і правилам щодо визнання професій.

ЄАП також починає працювати над визначенням ‘функціональної компетенції’ професії психотерапії, тобто встановленням того, що саме психотерапевт повинен бути здатний здійснювати. ‘Функціональна компетенція’ професії — метод, яким Європейське Співтовариство визначає обсяг, глибину та вимоги щодо вивчення різних професій. Термін «функціональна компетенція» окреслює те, який саме обсяг роботи представник тієї чи іншої професії повинен бути здатний виконувати та яких результатів досягати. Існує перелік чітко окреслених професій, що мають чітко визначені ‘функціональні компетенції’, що можуть слугувати прикладом. Існують добре апробовані наукові методи визначення цих функціональних компетенцій. Встановлення обсягів ‘функціональної компетенції’ психотерапевта в Європі допоможе чітко розмежувати професію «психотерапевт» із професіями «психолог» і «психіатр». Цей процес, що триватиме щонайменше ще наступні 3-5 років, допоміг би також встановити ‘спільну платформу’ для психотерапії в Європі.

Психотерапія використовує широкий арсенал професійних процедур; застосовує науково обґрунтовані методи та має широкий діапазон завдань – від лікування пацієнтів, що страждають внаслідок захворювання, стресової ситуації чи дисбалансу (психічного, психосоматичного, психосоціального) до покращення якості життя психічно здорових людей. Основною метою «лікування» (коли це є відповідним) є зменшення і зникнення симптомів. Використовуються певні техніки, стратегії та інтервенції. Досліджуються стосунки з важливими особами теперішнього і минулого, а також взаємодія між різними частинами особистості. Вивчається особиста історія та життєвий досвід, а також труднощі буденного життя.

Психотерапія використовує різні форми досвіду, технік та навичок для допомоги людям які її потребують, базується на широкому розумінні психологічного здоров’я, так само як і патології. Її метою є змінити форми мислення, установки та поведінку у ставленні до будь-яких проблемних сфер особистого та соціального життя. Психотерапія також допомагає полегшити страждання; модифікувати обмежуючі рамки особистості чи моделі поведінки, які призводять до відчуття нещастя та стресу; заохочує нову внутрішню організацію самовідчуття та самовираження; сприяє покращенню інтеграції; допомагає долати дисфункціональні установки та моделі поведінки; допомагає покращити внутрішній досвід людини, її обізнаність та особистісні контакти. Також психотерапія може застосовуватись, і часто застосовується, з метою профілактики. Психотерапевти працюють в лікарнях, клініках, соціальних службах, за контрактом або на приватній основі.

Більшість університетських навчальних програм з психології та клінічної психології в Украіні надають ступінь «магістра» та мають академічно-науковий ухил. Натомість, більшість навчальних програм для психотерапевтів в Європі базуються на практичному досвіді та надаються у незалежних тренінгових центрах, що мають значно більше визнання, ніж університетська освіта. Термінологія, запозичена з психології, є часто невідповідною для опису феноменів, з якими нерідко має справу психотерапія.

Психоаналітик — це психотерапевт, що використовує один з напрямків психотерапіі, а саме психоаналітичні техніки, які полягають у роботі з областю несвідомого. Модне слово «психоаналітик» прийшло до нашого лексикону з західноі культури, зокрема кінофільмів Голівуду. Оскільки багато десятків років тому в західній культрі провідною була теорія психоаналізу Фрейда, тому більшість психотерапевтів в минулому сповідували психоаналітичний метод. Варто звернути увагу, що останнім часом у тих же Сполучених Штатах, Канаді та Європі все більшоі популярногсті набирає когнітивно-біхевіоральна психотерапія.

Невропатолог – це лікар, який займається питаннями діагностики, лікування і профілактики захворювань периферійної нервової системи (пухлини, інсульти і тому подібне). При цьому психологічні і психічні проблеми людини знаходяться поза межею його професійної компетенції. Тому у невропатолога не варто шукати допомоги при психологічних проблемах у сім’і, стосунках з іншими людьми, невпевненості у собі і т.п.

Що таке психологічна консультація?

За психологічною консультацією до психолога звертаються люди, які мають певні проблеми в особистому житті чи у стосунках з членами сім’і, знайомими чи співпрацівниками на роботі. Психологічна консультація складається з кількох зустрічей з метою визначення проблеми, яка заважає людині нормально функціонувати і порадами відносно подальших дій.

Психологічна консультація закінчується визначенням цілей і принципів подальшої можливоі співпраці між клієнтом і відповідним фахівцем сфери психічного здоров*я: психіатром чи психотерапевтом, які мають відповідну освіту, потрібні знання, вміння і досвід по втрішенню таких проблем. У випадку співпраці з психотерапевтом це може бути короткотривала або довготривала психотерапія. Ці види психотерапіі відрізняються не лише тривалістю і частотою сесій, а і глибиною вирішуваних проблем.

У чому полягає короткотривала психотерапія?

Короткотривала психотерапія рекомендована для людей, які знаходяться у конкретній проблемній ситуаціі, повинні прийняти важливе життєве рішення або шукають допомоги у стресовій чи кризовій ситуаціі. Така психотерапія, як правило, триває 10 сесій, яких може цілком вистачити для зняття гостроти проблеми, вироблення стресостійкості і напрацювання психологічні моделей поведінки, які дозволять самостійно і успішно давати собі раду в проблемних життєвих ситуаціях у майбутньому. Короткотривала психотерапія сьогодні являється найбільш розповсюдженим видом психотерапії.

Як виглядає довготривала психотерапія?

Довготривала психотерапія рекомендована для людей, які хочуть ґрунтовно пізнати, проаналізувати і змінити своє життя з метою підвищення його якості. Цей вид психотерапіі базується на регулярних зустрічах, які можуть тривати від одного до кількох років. Метою зустрічей є бажання краще зрозуміти свої потреби, поведінку, емоціі, стосунки з іншими людьми, фрустраціі, страхи, психологічні травми, життєві вибори.
Тривалість такої психотерапіі залежить виключно від бажання самого клієнта.

Як виглядає психотерапія?

Психотерапія – це процес кількох чи кількох десятків зустрічей з психотерапевтом, під час яких психотерапевт і клієнт спілкуються між собою. Метою таких сеансів може бути як вирішення якоісь конкретноі життєвоі ситуаціі, так і системні особистісні зміни відношення людини до життя та самого себе. Все залежить від запиту клієнта і його готовності до таких змін.

При звертанні з якоюсь конкретною проблемою проводиться короткотривала психотерапія, яка триває до 10 сеансів. Для припрацювання глибоких особистісних проблем потрібна довготривала психотерапія, яка може тривати роками. У цьому випадку доводиться працювати з багатьма сторонами особистості людини. З дитинством, де закладаються базова безпека і базові життєві переконання. З системою потреб, цінностей і смислів, яка має вплив на практично всі сфери людського життя. Результатом довготривалоі психотерапіі стає більш адекватне сиприйняття реальності і самого себе, нормалізація відносин з іншими людьми і оточуючим світом в цілому.

Під час першої зустрічі між психотерапевтом і клієнтом обговорюються умови так званого психотерапевтичного контракту: запит клієнта, його готовність говорити про все відкрито і відверто, рівень освіти і досвіду психотерапевта, яким методом він працює і у чому цей метод полягає, частота зустрічей, розмір оплати, як сторони розуміють кінцевий результат психотерапіі. Як пише американський психотерапевт Гленн Габбард, результатом психотерапіі повинно бути відчуття, що людина живе у своій «власній шкірі» і є справжньою.

Що таке On Line консультування і психотерапія?

Психотерапія може проходити як у вигляді безпосереднього живого спілкування з психотерапевтом, так і через інтернет. Клієнтами он-лайн психотерапіі можуть бути:
— люди, які проживають в іншому місті чи за кордоном;
— ділові люди, які по причині щільного графіку не мають часу на відвідування психотерапевта;
— люди, які соромляться або з тих чи інших причин мають негативну установку до очноі психотерапіі;
— відомі люди, які мають можливість проходити психотерапію, уникаючи публічного розголосу, адже психотерапевт ніколи не питає прізвище клієнта;
— люди, які соромляться торкнутись особливо делікатних питань у відкритому живому спілкуванні.

У вище перечислених випадках краще пропрацьовувати своі проблеми через інтернет, ніж взагалі не працювати.

Спілкуватись з психотерапевтом через інтернет можна за допомогою безкоштовноі програми Skype (Скайп). Для узгодження часу першого сеансу потрібно встановити таку програму на свій комп*ютер, зв*язатись з психотерапевтом по телефону чи через е-мейл, які можна знайти на його сайті. Варто повідомити своє ім*я (або псевдонім) і коротко описати проблему. Після встановлення контакту психотерапевт узгодить час першого сеансу, вартість послуги, форму оплати, тривалість і приблизну кількість зустрічей.

Як підготуватись до першої зустрічі з психотерапевтом?

Люди, які мають намір звернутись ло психотерапевта, по-різному сприймають перший сеанс. Одним вистачає рішучості зробити цей крок спонтанно, інші потребують значно більше часу. Буває, що першу зустріч відтягують місяцями. Іноді першу зустріч людина під тим чи іншим приводом може відмінити навіть в останню хвилину. Людина розуміє, що, можливо, доведеться переосмислити все своє життя, говорити про речі інтимні чи не дуже приємні. Часто буває, що на першому ж сеансі клієнт починає плакати, і це добрий знак. Значить порушено емоційну зону і вирішення цієї проблеми дійсно хвилює людину.

Як же людині підготуватись і чого очікувати від першоі зустрічі з психотерапевтом? Перша зустріч це лише перший крок до спільноі плідноі співпраці. Для розвіювання своіх страхів і опасінь, можна почати з загальних питань: освіта психотерапевта, яким методом працює, у чому цей метод полягає, членство у професійних спілках і т.п. Якщо застережень стосовно освіти і стилю психотерапевта немає, можна розповісти про суть своєі проблеми, наступні кроки досвідчений спеціаліст запропонує сам.

При наявності якихось сумнівів не обов*язково приймати рішення відразу, можна сказати «Мені потрібно подумати» і подзвонити пізніше. Певні сумніви у клієнта може викликати психотерапевтичний метод, за допомогою якого працює психотерапевт. Наприклад, психоаналітичні методи сповідують доброзичливу нейтральність, яка передбачає певне дистанціювання від клієнта і навіть довгі проміжки мовчання, які можуть людину спантеличити. Психотерапевти гуманістичних напрямків психотерапіі виражають більше емоцій і підтримки.

Зі свого боку, психотерапевт теж може подумати про можливість подальшоі співпраці, адже він не зобов*язаний приймати будь-якого клієнта. Якщо психотерапевт вважає, що не зможе надати людині ефективну допомогу, то може йому відмовити або порадити іншого спеціаліста сфери психічного здоров*я.

Яка тривалість та інтенсивність спілкування з психотерапевтом?

Зазвичай тривалість одного сеансу психотерапії складає одну годину. Кількість зустрічей напряму залежить від складності заявленоі проблеми і особистості людини, яка звернулась за допомогою. Для консультаціі з якогось нескладного питання може вистачити і однієї зустрічі, припрацювання проблемної життєвоі ситуаціі може потребувати стандартних 10 сесій, а робота над глибокими проблемами особистісного плану може тривати роками.

Індикатором виступає стан і потреба самого клієнта, який самостійно визначає тривалість спілкування з психотерапевтом. При цьому варто брати до уваги той факт, що часто бажання перервати контакт з психотерапевтом може бути викликане страхом особистісних змін, які відбуваються з людиною у процесі психотерапіі. У цьому випадку у людини автоматично спрацьовують підсвідомі механізми психологічних захистів. Обов*язком психотерапевта у цьому випадку є заспокоєння клієнта і пояснення, що простого усвідомлення проблеми недостатньо, що результатом спільноі праці мають стати стійкі когнітивні, поведінкові та емоційні зміни і переривання цього процесу не зовсім бажане.

Приблизний мінімум, необхідний для початку особистісних змін, у залежності від індивідуально-психологічних особливостей людини, складає 10 сеансів. Практика показує, що оптимальними для досягнення позитивних результатів потрібні щотижневі зустрічі. У будь-якому випадку рішення приймає сам клієнт.

Що рахувати психотерапевтичним успіхом?

Питання результативності психотерапіі стоіть як перед людиною, яка звернулась за допомогою, так і перед самим психотерапевтом. Вже під час перших сесій варто прояснити питання, яка мета цих зустрічей, що хотів би отримати клієнт і чим можна виміряти успішність спільноі роботи. Досвідчений психотерапевт вже після кількох зустрічей доволі ясно може уявляти до якого рівня психо-емоційного стану клієнта можна прагнути.

Але результат психотерапіі також залежить і від позиціі клієнта – наскільки адекватно заявлена проблема, наскільки реальними являються очікування і яка готовність людини до відкритого спілкування і особистісних змін. Наприклад, запит людини про зміну поведінки третьої особи (сина, доньки, чоловіка, дружини, начальника на роботі і т.п.) навряд чи має шанс бути реалізованим. Тому що психотерапевт безпосередньо працює з психікою людини, яка до нього звернулась і у наведеній вище ситуаціі можна говорити про зміну сприйняття, відношення, реагування самого заявника, а не віртуальноі третьої особи.

У загальному, психотерапевтичним успіхом (у залежності від заявленоі проблеми) можна вважати зняття гостроти психологічноі проблеми; покращення психо-емоційного стану (зниження тривожності, страхів, хороший настрій); позитивні зміни у своєму житті (підвищення самооцінки, покращення стосунків з оточуючими); освоєння клієнтом нових для нього моделей сприйняття, відношення, реагування, які допоможуть самостійно справлятись з проблемами у майбутньому.

Немає доведених фактів про успішність психотерапіі.

Ефективність психотерапіі доведена науковими дослідженнями і у середовищі працівників сфери психічного здоров*я це не викликає сумніву.

Американська Психологічна Асоціація (АРА) визначає психотерапію як метод допомоги з доведеною ефективністю. Світова Організація Здоров*я (WHO) рекомендує психопрофілактику і психотерапію як один з ефективних засобів допомоги при роботі зі зростаючою у світі кількістю депресій.

Окремі питання може викликати ефективність того чи іншого методу психотерапіі при роботі з тими чи іншими видами психічних розладів у тих чи інших клієнтів.

Мільйони людей в різних країнах кожного дня відвідують психотерапевтів і це являється найкращим доказом ефективності психотерапії, яка допомагає зменшувати страждання і вирішувати різні проблеми психологічного характеру.

Не має значення до якого психотерапевта я звернусь.

Дуже важливо знайти психотерапевта, який «підходить» саме вам, з яким ви можете створити довірливі, відкриті і щирі відносини, що дозволить зробити процес психотерапіі більш ефективним. Не кожний (навіть самий досвідчений) психотеапевт підходить для кожного клієнта. Для того, щоб знайти психотерапевта, який вам підходить, можна пройти одну чи дві сесііі з різними психотерапевтами. Прислухайтесь до своіх відчуттів: з яким психотерапевтом ви почуваєтесь більш безпечно, впевнено і мотивовано для роботи над собою.

Якщо психотерапія діє, я з кожною сесією буду почувати себе краще.

Все залежить від проблеми, з якою людина звертається до психотерапевта. Цілком можливо, що людина відчує покращення свого психо-емоційного стану вже після кількох сесій. При серйозній проблемі під час терапіі бувають як періоди, коли людина відчуває полегшення, приріст сил і впевненості у собі, так і періоди, коли людина відчуває невпевненість, смуток і розчарування.

Вирішення психологічних проблем і шлях власного вдосконалення є процесом під час якого можуть виникнути різні відчуття, а виразне покращення наступає лише через певний час. Засвоєння клієнтом адекватних моделей сприйняття, відношення, поведінки і емоцій, які допоможуть у майбутньому самостійно справлятись з різними психологічними проблемами, вимагає відповідного часу. Важливо, щоб людина говорила з психотерапевтом про свої відчуття відкрито і була готова до особистісних змін.

Чи варто звертатись за допомогою до спеціаліста сфери психічного здоров’я іншоі держави?

У житті кожноі людини може виникнути ситуація, коли за допомогою до працівника сфери психічного здоров*я доводиться звернутись під час тимчасового чи постійного проживання у іншій краіні. Не ставлячи під сумнів високий професійний рівень спеціалістів іншоі держави, все-таки потрібно звернути увагу на можливі проблеми у цьому питанні.

Цілком можливо, що таке звертання закінчиться банальним виписанням рецепту на антидепресанти, які не вирішують психологічну проблему як таку, які мають ефект плоцебо або лише пригнічують сприйняття і реагування на оточуючу дійсність, знімаючи таким чином гостроту реагування на проблеми, але не вирішуючи іі по суті. Наприклад, стосовно депресії, у статті «Ефективність антидепресантів і тяжкість депресії» в Журналі Американської Медичноі Асоціаціі (JAMA) від 6 січня 2010 року публікується висновок досліджень по ефективності використання антидепресантів при лікуванні депресії. У людей з тяжкою формою депресії ефективність антидепресантів у порівнянні з ефектом плацебо є суттєвою. У людей же з легкою або помірною формами депресії ефективність антидепресантів мінімальна або взагалі відсутня і має скоріше ефект плацебо.

Проблемність проходження психотерапіі (особливо довготривалоі) у психотерапевта іншоі держави у першу чергу пов*язане з ріницею культурних норм і менталітетів психотерапевта і клієнта. Не дивлячись на те, що умовою набуття членства у психологічних і психотерапевтичних асоціаціях багатьох краін являється освоєння міжкультурноі компетентності, фахівець просто фізично не в стані знати особливості великоі кількості культур, які існують у світі.

Для кращого розуміння проблеми перечислимо лише частину параметрів і характеристик, якими відрізняються різні культури: індивідуалізм-колективізм, дистанція влади, мускулинність-фемінність, уникання невизначеності, довгострокова/короткострокова орієнтація у часі, високий і низький контекст, міжособистісна фізична дистанція, контакт очима, агресивність, моральність –аморальність, законність, система базових переконань і цінностей, модель сім*і і виховання дітей і т.д.

Враховуючи різне соціо-культурне походження психотерапевта і клієнта, існує висока імовірність виникнення ситуаціі, коли вони не будуть розуміти один одного у культурному контексті. Тому бажано шукати психотерапевта зі свого культурного середовища. При цьому питання освіти і досвіду залишаються на першому місці. Ідеальним варіантом можна вважати психотерапевта зі свого культурного середовища, який має відповідну освіту як з батьківщини так і з краіни проживання. У цьому випадку він зможе надати ефективну допомогу, наприклад, у питанні соціо-культурноі і психологічноі адаптаціі у новій краіні. А саме з такими питаннями часто звертаються емігранти.

Який напрямок психотерапіі підходить саме мені?

Скоро буде.

Чого очікувати і чого не варто очікувати від психотерапіі?

Очікування від психотерапіі повинні бути реалістичними. Для цього потрібно знати що таке психотерапія, як вона виглядає і що в результаті можна отримати.

По-перше, психотерапія це процес спілкування між психотерапевтом і людиною, яка звернулась за допомогою. Це тривала спільна робота з вкладенням зусиль обох сторін.

По-друге, для вирішення психологічноі проблеми або глибоких особистісних змін потрібен час і у залежності від складності заявленоі проблеми може мати місце або короткотривала або довготривала психотерапія. У будь якому випадку від психотерапіі не варто очікувати миттєвого чудотворного зцілення. Чим довшим буде період засвоєння нових моделей мислення, поведінки і реагування, тим стійкішими вони будуть.

По-третє, у процесі психотерапіі можливі як періоди підйомів настрою і самопочуття, так і періоди спаду. Процес особистісних змін потребуватиме часом виснажливих зусиль і не завжди вони будуть приємними, тому що, можливо, доведеться повертатись до спогадів і досвіду свого минулого.

По-четверте, результатом психотерапіі являється не зміна оточуючого світу і інших людей, а зміна самоі людини, яка звертається за допомогою. З висоти багаторічного досвіду своєі психотерапевтичної діяльності можу вас запевнити — результат вартий прикладених зусиль.

Чи психотерапевт виписує ліки?

Психотерапевт не має права виписувати ліки і нічого не знає про іх дію. Виключення становлять спеціалісти, які одночасно мають професію психіатра і психотерапевта.

Яка вартість психотерапевтичноі допомоги?

Психотерапевти, як і представники інших професій, отримують за свою роботу гроші. Психотерапевти, які працюють в умовах державних і приватних клінік чи консультацій, отримують зарплатню згідно штатного розкладу. Частина психотерапевтів займаються приватною практикою і працюють як підприємці на єдиному податку згідно Податкового кодексу України. Вартість послуг у цьому випадку може значно коливатись і залежати від цілого ряду факторів.

У формуванні ціновоі політики при наданні психотерапевтичних послуг варто керуватись наступним принципом — вартість психотерапіі не повинна бути настільки високою, щоб бути непосильною для клієнта, але і не бути занадто низькою для того, щоб він іі знецінив. Таким чином гроші створюють певну дистанцію між психотерапевтом і клієнтом, яка стимулює останнього до більш продуктивноі роботи і впливає на ефективність всього психотерапевтичного процесу.

Вартість послуг психотерапевта залежить від багатьох факторів: рівня освіти, практичного досвіду, спектру пропонованих послуг, вартості оренди кабінету і т.п. Психотерапевти початківці беруть за свою роботу менше, більш досвідчені психотерапевти – більше. І це нормально, адже ні в кого не виникає питань при оплаті послуг висококваліфікованого дантиста, вартості квитка на концерт популярного співака чи відомого театрального колектику. Будь-який якісний товар чи послуга потребували значних фінансових вкладень і, відповідно, мають свою вартість. Також варто пам*ятати, що постійна робота з проблемами людей являється виснажливою для психіки психотерапевта і вимагає відповідного відпочинку.

Послуг психотерапевта потребують люди з різним рівнем доходів і практично кожний психотерапевт у своій практичній діяльності намагається застосовувати гнучкий спектр тарифів. Багатші платять більше, бідніші – менше. Для людей з обмеженими фінансовими можливостями частину свого часу психотерапевти можуть виділяти у вигляді безкоштовноі волонтерськоі допомоги. При цьому потрібно враховувати і життєві обставини самого психотерапевта у якого, наприклад, може бути тяжко хворий член сім*і, який потребує значних видатків на лікування або іпотечний кредит, який потрібно регулярно сплачувати. У цьому випадку можливості безкоштовноі психотерапевтичноі допомоги будуть обмежені, адже ліки не дешевшають та і банк, який видав іпотечний кредит, не зменшує відсоткові ставки у вигляді волонтерськоі допомоги.

Безкоштовна психотерапевтична допомога може бути фактором, який від самого початку ставить під сумнів ефективність такої співпраці. Оскільки допомога безкоштовна, то і ставлення до неї клієнта можуть бути відповідними – те, що не має вартості і не ціниться. Розраховувати у такій ситуації на мотивованість клієнта до ефективної роботи не доводиться.

Безкоштовна психотерапевтична допомога теж має свій недолік у тому, що людина, яка звертається за допомогою, ніколи не знає, з ким має справу – з досвідченим чи починаючим спеціалістом. Запитати у цьому випадку про рівень освіти і досвіду якось незручно, адже допомога і так надається безкоштовно. У таких випадках потрібно бути обережним, адже мова йде не про незрозумілоі якості безкоштовний товар, який потім можна і викинути, а про власну психіку. Така «допомога» може бути не тільки не ефективною, а навіть і небезпечною. За безкоштовними чи дешевими послугами можуть стояти якась рекламна акція чи практика для психотерапевтів початківців, коли вони не відчувають впевненості у своїх силах і не готові брати відповідальність за свої дії. У такій ситуаціі потрібно пам*ятати, що підтвердженням якості послуг являється членство у професійній спілці, яке гарантує професійні і етичні стандарти.

Клієнтам з достатком, які тим не менш можуть нарікати на високу вартість психотерапіі, можна запропонувати порахувати, скільки грошей вони щороку витрачають на одяг, вечері у ресторанах, відпустки, подарунки, автомобілі і т.п. І порівняти ці суми з видатками на психотерапію. А потім запропонувати подумати, наскільки успішнішим вони могли б зробити своє життя, коли б завдяки психотерапіі зняли психологічгі перешкоди, оптимізували свою когнітивну, поведінкову і емоційну складові особистості і значно підвищили свій особистісний потенціал. Затрати на психотерапію у порівнянні з отриманим результатом виглядали б просто мізерними.

Напевно кожний психотерапевт зустрічався у своєму житті з ситуацією, коли хтось з його оточення намагався «паратизувати» на особистому знайомстві і намагався отримати психотерапевтичну допомогу безкоштовно. Потрібно пам*ятати про один з головних психотерапевтичних принципів – психотерапевт не працює з членами сім*і чи знайомими, з якими спілкується у щоденному житті.

Також кожний психотерапевт скоріш за все мав у своії практиці справу з ситуацією, коли хтось з клієнтів, які проходили психотерапію, намагався «купити дружбу за гроші», тобто перенести рівень психотерапевтичних стосунків у щоденне життя, стати друзями. В одному з питань цього розділу описано, чому спілкування психотерапевта і клієнта не можна виносити за рамки психотерапевтичного контакту.

Психотерапія — це лише мода.

Модою вважається тимчасове панування якогось предмету, стилю, явища у певній сфері життя. Модними бувають одяг, поведінка, розваги, ідеі, мистецтво, образ життя і т.п. Невід’ємним атрибутом моди являється гонитва за новизною. Якщо прийняти до уваги те, що Зигмунд Фрейд розпочав клінічну практику ще у 1886 році, то психотерапію навряд чи можна назвати модою. Це вже скоріше людська потреба у використанні психотерапіі як засобу для розв*язання різних психологічних проблем чи власного вдосконалення.

«Чи ви можете допомогти моєму чоловіку, члену родини, знайомому?»

Практично до кожного психотерапевта час від часу звертаються з так званим запитом «від третьої особи»: повпливайте на мого чоловіка/дружину, попрацюйте з моєю знайомою, допоможіть моєму повнолітньому сину чи доньці.

Відразу потрібно сказати, що продуктивність і терапевтичний ефект від такоі роботи будуть невисокими, оскільки людина, за яку клопотають, не має власноі мотиваціі, не виявила власного бажання і внутрішньо не готова до відкритоі співпраці з психотерапевтом. У такому випадку, з етичноі точки зору, психотерапевту варто розпочати з однієі консультаційноі сесіі. Цілком може виявитись, що людина дійсно має бажання попрацювати зі своєю проблемою, а безпосередньо сама не зверталась до психотерапевта виключно по причині внутрішніх опасінь і психологічних опорів.

Зі своєі довгоі психотерапевтичноі практики можу зазначити, що доволі часто за запитом «допоможіть моєму чоловіку чи дитині» стоіть приховане опосередковане прохання про допомогу саме для людини, яка звертається. Саме вона переживає дискомфорт і кризу у відносинах з людиною, за яку просить і саме вона побребує і підсвідомо шукає допомоги.

За таким запитом стоіть цілий ряд проблем. Перш за все у психотерапевта і клієнта під час спільноі роботи утворюється своєрідний «терапевтичний альянс», який може мати вплив на стосунки психотерапевта з третьою особою. Наприклад, сприймати чоловіка своєі клієнтки психотерапевт може через призму суб*єктивноі думки останньоі. У психотерапіі існує принцип «Кожному клієнту свій психотерапевт».

Психотерапевти намагаються паралельно не проводити терапію друзів або близьких: батьків і дітей, близьких друзів або колег по роботі. Існує ризик, що одна психотерапія буде паратизувати іншу. Винятком являється сімейна психотерапія, коли психотерапевт від самого початку приймає чоловіка і дружину разом, або час від часу окремо. У сімейній психотерапії навіть є такий термін — «робота з половиною пари». Така психотерапія фокусується на стосунках пари, а не на теперішньому і минулому житті окремоі особистості.

Як виглядає психічна норма?

Скоро буде

Мене хвилює, що мій психотерапевт може розповісти про мене іншим людям.

Так, психотерапевт може розповісти іншим, але не стороннім людям, а більш досвідченим фахівцям на регулярних супервізіях у рамках професійних об’єднань . І розповідати він буде не про клієнта конкретно з вказанням ім*я і прізвища, а про сам випадок і про свою роботу з цією проблемою. На супервізіі все розпочинається приблизно так: «До мене звернулась людина з таким запитом». Далі психотерапевт ділиться з колегами особливостями своєі роботи над заявленою проблемою. Тобто, фактично психотерапевт розповідає не про клієнта, а про свою роботу з заявленою проблемою, тобто про самого себе.

Супервізія може проводитись індивідуально, або в рамках невеликоі групи фахівців. Під час обговорення психотерапевт розповідає про труднощі, з якими він стикається при роботі над даною проблемою, просить поради більш досвідчених спеціалістів. Розглядаються різні гіпотези і психотерапевтичні техніки. Такий підхід дозволяє практикуючому психотеапевту надавати людям максимально ефективну допомогу. Тому така супервізійна робота – це не розголошення терапевтичноі таємниці, а додаткова гарантія якості для клієнта. Регулярне проходження супервізій – показник фаховості психотерапевта.

Кваліфікований психотерапевт, який є членом професійної спілки, працює відповідно до стандартів етики та норм професійної поведінки у психотерапевтичній практиці і не може розголошувати особистих даних клієнтів. Якщо у людини залишаються сумніви, то можна спілкуватись з психотерапевтом через Скайп, який гарантує повну анонімність.

До психотерапевта якоі статі краще звернутись: чоловіка чи жінки?

У психотерапевтичному середовищі існує жарт, що «чоловік-психотерапевт не чоловік, а жінка-психотерапевт не психотерапевт», маючи на увазі, що робота з психікою і емоціями людей значно змінює задані природою людські характеристики. Жарти жартами, а значна доля правди у цьому є. Як говориться у іншому висловлюванні, у кожному жарті є доля жарту. На відміну від психіатріі, де домінують чоловіки, психотерапія переважно «окупована» жінками.

Психотерапія пов*язана з емоціями і біологічно психотерапевти жінки більш комфортно почуваються у світі емоцій у порівнянні з чоловіками. Жінки показують більшу від чоловіків схильність до терапіі, побудованій на обговоренні почуттів, думок, конфліктів та міжособистісних відносин. Більшість психотерапевтів жінки, але і більшість людей, які звертаються до них за допомогою теж жінки. Жінки на відміну від чоловіків мають більшу потребу говорити про свої проблеми. Чоловіки не хочуть говорити про свої проблеми, вони лише хочуть іх вирішувати. І це не добре чи погано, це гендерна різниця.

Кожна людина має право на пошук «свого» психотерапевта з певними характеристиками, у тому числі і по критерію статі. Отже, до психотерапевта якої статі звернутись — до чоловіка чи до жінки?

Деякі жінки вважають, що тільки психотерапевт жінка може зрозуміти і допомогти ім. Точно так же частина чоловіків вважають, що тільки психотерапевт чоловік може зарадити іх проблемам, собливо коли це стосується іх сексуальних стосунків з жінками. Інша частина чоловіків хочуть говорити тільки з психотерапевтом жінкою, вважаючи, що це допоможе ім краще зрозуміти жінок у цілому.
Частково така точка зору базується на переконанні, що допомогти у подоланні проблеми може тільки людина, яка сама переживала щось подібне. Якщо визнати правдою те, що для ефективноі психотерапіі психотерапевт і клієнт повинні бути однієї статі, то продовжуючи цей ряд, можна бажати, щоб вони були членами тієї самоі вікової та соціальноі групи, віросповідання, раси, професііі, менталітету, сімейного статусу і політичних поглядів. А це практично неможливо та і непотрібно.

Потенційному клієнту, який шукає допомоги, важливо зрозуміти, що психотерапевт не обов*язково повинен бути однієі з ним статі. Головним фактором для ефективноі психотерапіі являється ступінь комфорту, довіри і емоційного зв*язку між клієнтом і психотерапевтом. Тому звертатись потрібно до того психотерапевтом з яким людина готова говорити більш відкрито і відверто. І людина часто сама відчуває з психотерапевтом якої статі вона готова це робити. Різні люди мають різний рівень комфорту з представниками різної статі по причині минулого досвіду, базових переконань, довіри до світу чи стилю комунікаціі. Коріння цього може знаходитись у дитинстві і залежати від того з ким з батьків були більш довірливі стосунки: з батьком чи з матір*ю.

Звертання до психотерапевта є ознакою слабкості. Сильна людина повинна справлятись зі своіми проблемами самостійно.

Буває, що людина, не дивлячись на переживання різних криз і особистісних проблем, не наважується звернутись за допомогою до психотерапевта через те, що вважає це ознакою слабкості. Людина думає, що якщо вона впорається з цими проблемами сама, то буде виглядати сильною. За подібним переконанням може стояти і страх саморозкриття, і складність отримувати допомогу від інших, і опасіння за свою самооцінку.

Правда полягає у тому, шо без наявності необхідних знань намагання самостійно вирішити серйозну психологічну проблему, як правило, призводить до банального і неефктивного «самокопання». Самостійна «робота» з проблемою скоріш за все закінчиться не іі справжнім вирішенням, а автоматичним використанням психікою цілого арсеналу психологічних захистів, які ніби і дозволяють тимчасово полегшити психо-емоційний стан, а у дійсності не призводять до вирішення самоі проблеми як такоі. Скоріш за все, це закінчиться запереченням існування проблеми, заміщенням іі або банальним витісненням у підсвідомість, звідки вона продовжуватиме пригнічувати психіку.

Тому звертання за допомогою до психотерапевта, який володіє знаннями і навчений допомагати у подоланні таких проблем, являється не ознакою слабкості, а навпаки, свідченням сили і зрілості людини. Тільки по-справжньому сильна людина може прийняти фахову допомогу психотерапевта з метою покращення свого життя. Ми ж не називаємо слабкими людей, які спочатку мало знають і навчаються у школі чи університеті, щоб у майбутньому отримати знання і стати спеціалістами.

Досвідчені психотерапевти час від часу теж звертається за допомогою до своіх колег, тому що у іх житті теж можуть виникати проблеми, які неможливо вирішити самостійно, навіть при наявності професійних знань.

Психотерапія потрібна лише для людей з серйозними ментальними проблемами.

Психотерапія не показана винятково для людей, які мають серйозні психічні проблеми. В умовах сучасного прискореного ритму життя кожна людина може потребувати допомоги і підтримки у розв*язанні психологічних проблем і звертання до психотерапевта не означає, що людина «психічно хвора». З психічними хворобами працюють психіатри і лікування полягає у застосуванні фармакологічних засобів плюс психотерапія. До психотерапіі також звертаються цілком здорові люди, які хочуть вирішити якусь певну проблему або прагнуть до самовдосконалення.

Якщо я звернусь до психотерапевта, то виглядатиму в очах сім’і і друзів «ненормальною людиною».

Серед частини людей нашого суспільства побутує думка, що звертання до психотерапевта несе у собі певну ознаку «ненормальності». «Якщо члени сім*і, друзі та знайомі дізнаються про мої візити до психотерапевта, то будуть мене обговорювати, будуть наді мною насміхатись, будуть мене вважати слабкою особистістю або взагалі психічно хворою». Найчастіше за такою упередженістю стоіть проста відсутність знань про психотерапію і недостатнє розуміння різниці між психіатром, психологом і психотерапевтом.

В умовах психіатричного стаціонару лікування психічно хворих людей відбувається за допомогою фармакологічних засобів, а психотерапія використовує категоріі «хворий», «пацієнт», «лікування». У щоденному житті психотерапія має справу з психічно здоровими людьми і оперує категоріями «клієнт», «запит», «проблема», «право вибору», «безпека», «конфіденційність», «подолання».

Насправді пошук шляхів вирішення проблем, які заважають успішно жити, говорить не про слабкість, а про віру в себе, про силу людини перебороти обставини і зробити своє життя ефективнішим. Така поведінка являється якраз ознакою нормальності.

Турбота про свій психологічний стан (поряд з кар*єрою, житлом, автомобілем, відпочинком) сьогодні входить в обов*язковий набір успішноі і реалізованоі людини. Своєчасно вирішені психологічні бар*єри і проблеми дозволяють відчувати життя на більш високому якісному рівні і добиватись кращих результатів у своій професійній діяльності. У розвинутих краінах у середовищі фінансистів, бізнесменів, інтелектуалів і людей мистецтва звертання до психотерапевта вважається престижною справою.

Якщо я почну спілкування з психотерапевтом, я стану від нього залежним/залежною.

У людини, яка звертається за допомогою, може виникнути питання: «А чи не потраплю я у залежність від психотерапевта?». Однією з цілей психотерапіі являється вміння людини стати незалежною, у тому числі і від самого психотерапевта. Але правдою також є те, що на час проходження психотерапіі людина стає у певній мірі залежною, але не від психотерапевта, а від самого процесу, який потрібно пройти і завершити.

Психотерапія повинна тривати так довго, як людина того потребує, але найкоротше, наскільки це можливо. У результаті людина повинна навчитись брати на себе повну відповідальність за своє життя і виробити моделі сприйняття, поведінки і реагування, які дозволять у майбутньому самостійно справлятись з виникаючими проблемами. Іншими словами, психотерапевт не годує людину, а допомагає ій навчитись самостійно здобувати собі іжу.

Результатом ефективноі психотерапіі являються реальні зміни у житті людини.  Як зазначає психотерапевт Фріда Фром-Рейхман, найважливішою метою психотерапіі являється ріст, дозрівання і внутрішня незалежність клієнта, його свобода від страху і напруги, здатність до формування тривалих і близьких стосунків з іншими, а також здатність приймати і давати зрілу любов.

Якщо людина звертається до психотерапевта, який являється членом професійноі спілки психотерапевтів, то, поза всяким сумнівом, він працює згідно з нормами «Світовоі Хартіі особистості, яка проходить психотерапію». Норми цієі Хартіі направлені на всеохоплюючий захист прав клієнта, який працює з психотерапевтом.

1. Право на повагу гідності особистості.

Особистість, яка проходить психотерапію, має право на повагу власної гідності, своєї ментальної і фізичної цілісності, без усякої дискримінації, незалежно від змісту її запиту або психічного стану.

2. Право вільного вибору.

Особистість, яка проходить психотерапію, має право вільно вибирати психотерапевтичний метод і психотерапевта і, якщо вважає це необхідним, переглянути свій вибір.

3. Право на доступ до інформації.

Особистість, яка проходить психотерапію, має право знати, який (або які) метод (и) використовує психотерапевт, а також, які він має кваліфікацію, яка у нього освіта та до якого професійного об’єднання належить.

4. Умови психотерапії.

Умови психотерапії мають бути чітко визначені до прийняття яких-небудь забов’язань. Форми психотерапії (вербальна, емоційна, тілесна…), частота сеансів, передбачувана тривалість спілкування й умови його продовження або припинення, вартість.

5. Право на конфіденційність.

Психотерапевт повинен узяти на себе забов’язання стосовно людини, яка проходить  психотерпію — зберігати абсолютну професійну таємницю про все, що йому довіряють під час курсу психотерапії. Конфіденційність є обов’язковою умовою терапевтичних стосунків. Але конфіденційність в окремих випадках обмежується чинним законодавством.

6. Деонтологічне (етичне) забов’язання психотерапевта.

Психотерапевт-практик забов’язанний дотримуватися деонтологічного (етичного) кодексу професійного об’єднання, до якого він належить. Психотерапевт не має права використовувати встановлене довір’я для маніпуляції з політичною, релігійною або особистою метою (емоційна залежність, економічні інтереси, сексуальні стосунки і т п).

7. Процедура подання скарги.

У разі скарги або претензій особистість, яка проходить психотерапію, може звернутися за допомогою в професійні об’єднання або до правосуддя.

«Я не потребую психотерапевта. Мені достатньо поговорити з близьким людьми».

За таким переконанням часто стоїть просте незнання, що таке психотерапія, як вона виглядає і що являється її результатом. Побутове розуміння психотерапіі – це можливість виговоритись, бути вислуханим, отримати емоційну підтримку і практичну пораду. І дійсно, все це можна реалізувати у спілкуванні з членами сім*і, родиною та близькими друзями. Також правдою є те, що все вищезгадане являється частиною психотерапевтичного процесу.

Доволі часто виникають проблеми для вирішення яких недостатньо простого вислуховування близьких людей, потрібна допомога професіонала. Члени родини чи знайомі дійсно можуть вислухати і полегшити страждання, але вони пов’язані з вами емоційно і не можуть об’активно сприймати проблемну ситуацію у якій ви опинились. Часто вони говорять вам те, що ви хочете почути, а не те, що реально відбувається чи може допомогти.

Спілкування з психотерапевтом радикально відрізняється від розмов з членами сім*і, друзями чи знайомими. Психотерапевт перебуває за межами вашої сім*і і кола друзів, він не пов*язаний з вами попередніми емоційними стосунками і не має упередженого ставлення до вас, він не має жодних особистих пов*язаних з вами потреб, але він має спеціальну освіту по вирішенню складних когнітивних, поведінкових та емоційних проблем і його реальна мета – вирішення ваших проблем. Робить він це за допомогою психотерепевтичних методів і технік, які розроблялись і впроваджувались протягом кількох десятиліть, а це вже набагато більше ніж просто говорити і слухати.

Крім того, відносини з членами сім*і, друзями та знайомими носять характер симетричних стосунків, коли сторони по черзі говорять і слухають один одного. У психотерапевтичному асиметричному контакті увесь час присвячений клієнту. Навіть коли говорить психотерапевт, він не розповідає про себе, він говорить про вас і вирішення вашоі проблеми. Потрібно також мати на увазі, що навчений професіонал може вдавати, що він «всього лише» слухає вас, коли насправді, він слухає «активно», а своїми словами допомагає вам рухатися в напрямку розвитку більш глибокого розуміння себе.

Наступною відмінністю є те, що при розмові з близькими людьми ви з метою прикрашання своїх дій і збереження самооцінки позасвідомо піддаєте внутрішній цензурі свої слова, намагаючись обійти або показати у кращому світлі деякі теми. Крім цього, ви намагаєтесь поводити себе так, щоб не образити близьку людину, яка являється для вас емоційно значимою. В результаті ви не поводите себе так як хотіли б і не говорите того, що у дійсності хотіли б сказати. Під час розмов з психотерапевтом можна підняти будь-яку тему, розповісти про те, що ви ніколи не розповідали навіть своїм найближчим людям. І все це ніколи не вийде за межі вашого контакту з психотерапевтом.

Чи можу я задавати психотерапевту питання про його особисте життя?

На першому етапі психотерапевтичного процесу людина, яка звернулася за допомогою, зазвичай не відчуває особливого інтересу до особи психотерапевта. Максимум, людину може цікавити питання чи можна довіритись цьому психотерапевту, чи може цей спеціаліст іі зрозуміти. На цьому етапі людина повністю зайнята своєю проблемою і особистими переживаннями.

У подальшому у людини можуть виникнути запитання до психотерапевта про ті чи інші моменти його особистого життя. Метою таких запитань може бути цікавість стосовно наявності у психотерапевта подібного досвіду або бажання встановити більш тісні дружні стосунки. Як правило, психотерапевти уникають запитань про своє особисте життя.

Психотерапевтичний процес має рамки асиметричного контакту, клієнт заплатив своі гроші, тому час повинен належати тільки йому. В одному з запитань цього розділу описане питання встановлення більш близьких стосунків між клієнтом і психотерапевтом.

Психотерапія мені не допоможе. Як можна допомогти розмовами?

Як пише французький психотераевт Серж Гінгер, психотерапія головним чином базується на словесному обміні. Але для глибоких трансформацій цього часто буває недостатньо. Для такого роду трансформацій необхідно на тривалий період «залишити запис» в емоційно-лімбічній системі. Тому психотерапевту важливо організувати клієнта не тільки на рівні думки, але й на рівні тіла, задіявши його сенсорну і емоційну системи, які керують виробленням гормонів і нейромедіаторів. Тому найефективнішою є психотерапія, яка використовує одночасно сенсорний, емоційний і вербальний плани.

Психотерапія це інтерактивний спільний процес на основі діалогу та активної участі клієнта у вирішення його проблем. Психотерапевт при цьому не просто слухає, а намагається під час розмови зрозуміти суть проблеми, збирає потрібну для подальшої роботи інформацію.

Психотерапія відрізняється від звичайних розмов з друзями перш за все асиметричністю стосунків. Якщо у розмові з близькою людиною сторони по черзі розповідають один одному про різні подіі і проблеми, то у психотерапіі увесь час присвячений виключно клієнту. Також людина має таємниці, які не може розповісти навіть найближчій людині, а психотерапевту може. Тому психотерапевт знає про клієнта все, а клієнт про психотерапевта – нічого.

Психотерапія не обмежується лише розмовами. Ваш психотерапевт може запропонувати вести щоденник або дати домашнє завдання для того, щоб клієнт міг попрактикувати нові навички в період між сесіями.

Психотерапія полягає на аналізі дитинства і це не має сенсу, адже дитинство не можна змінити.

Як правило, психотерапевти пропрацьовують з клієнтом його дитинство, тому що картина самого себе і оточуючого світу, моделі нинішньої поведінки і коріння багатьох нинішніх проблем знаходяться саме у дитинстві.

Сприйняття самого себе; ціннісно-смислова картина оточуючого світу; стиль комунікаціі з іншими людьми; емоційне реагування на стресові ситуаціі; стратегіі подолання виникаючих проблем – все це закладається саме у дитинстві і підлітковому віці у процесі соціалізаціі.

Тому аналіз дитинства допомагає психотерапевту зрозуміти особливості нинішніх проблем людини і виробити найбільш ефективну стратегію роботи.

Я хотів би/хотіла б завести більш дружні стосунки зі своім психотерапевтом.

Французький психотерапевт Серж Гінгер у одній зі своіх книг наводить слова жінки-клієнтки. «Моєму терапевтові можна дійсно все довірити: я ділюся з ним своіми таємницями, глибокими стражданнями, розповідаю про свої найбожевільніші сни. Я плакала в його обіймах, ми разом сміялися. Вже через кілька сеансів я зрозуміла, що він знає про мене більше, ніж моя краща подруга. Нарешті мене вислухали, зрозуміли, прийняли мене такою, як я є». Подібні слова можна було б почути і від предстаника чоловічоі статі. Саме на такому саморозкритті клієнта і базується психотерапія. Чим більше психотерапевт буде знати про людину, тим краще він іі зрозуміє і тим швидше зможе налагодити результативну співпрацю.

Досягнення такого рівня довіри і являється базою, на якій вдається побудувати ефективний психотерапевтичний процес. Психотерапевт спеціально багато років вчився мистецтву створення умов, при яких людина почувається комфортно і безпечно, а відповідно і має готовність вирішувати свою проблему і щось у собі змінювати. Але це не означає, що психотерапевт – друг клієнта. З усіма іншими клієнтами психотерапевт створює такі ж самі відкриті доброзичливі стосунки. Саме за таку професійну роботу клієнт платить психотерапевту гроші.

Психотерапевт знає про клієнта все, а клієнт про психотерапевта нічого. Психотерапевт зберігає дистанцію і не розповідає клієнту про своі проблеми, які він пропрацьовує вже зі своім психотерапевтом. Це не дружба, яка базується на рівноправних партнерських стосунках, це професійні психотерапевтичні асиметричні стосунки.

Протягом психотерапіі бажано зберігати таку асиметричність стосунків. У залежності від психотерапевтичного підходу така дистанція може бути більшою або меншою. Наприклад, психоаналітики суворо дотримуються нейтральності, психотерапевти гуманістичного напрямку допускають деяке зближення, у тому числі фізичний контакт (обійняти клієнта, поцілувати на прощання).

У деяких клієнтів виникає бажання перенести такі «ідеальні» стосунки  з психотерапевтом у своє щоденне життя. Зустрічатись з психотерапевтом і друзями на каві, відсвяткувати день народження чи зустріти Новий рік. Відразу потрібно сказати, що це далеко не найкраща ідея. При публічній зустрічі з психотерапевтом по причині змішання соціальних ролей і симетричного-асиметричного формату стосунків на клієнта чекає багато не самих приємних емоцій і переживань. Поза межами психотерапевтичного контакту, під час публічноі зустрічі, психотерапевт виявиться «зовсім іншою людиною». Та і у самого клієнта з*явиться маса опасінь – «а чи не довідаються мої близькі і знайомі про таємниці, які я обговорювала з психотерапевтом?».

Як правило, клієнт не може усвідомлювати проблем, які його очікують при перенесенні психотерапевтичного контакту у щоденне життя. Тому сам психотерапевт повинен виставити рамки і прояснити клієнту ситуацію.

Психотерапія це просто бізнес.

Чи можна назвати бізнесом медицину? А архітектуру? А бухгалтерію? А театр? Психотерапія у цьому плані нічим не відрізняється. Психотерапія – це надання за оплату психотерапевтичних послуг людям, які іх потребують. Психотерпевтична практика визнана державою і прописана у Податковому кодексі Украіни. Психотерапевти, як і представники інших професій, являються професіоналами, які за свою роботу отримують гроші для того, щоб купити іжу, заплатити за підвищення професійного рівня, житло, ремонт автомобіля, своє лікування і т.п..

Психотерапевт буде мене оцінювати і шукати у мене помилки.

У людини, яка звертається за допомогою, можуть виникнути переживання стосовно поведінки психотерапевта. Адже під час сесій доводиться розповідати про те, що ніколи не відкривалось навіть самим близьким людям. «Як поведе себе психотерапевт, чи не будн він мене засуджувати?».

Такі опасіння можуть переноситись на стосунки з психотерапевтом, створювати опори та захисти і бути перешкодою для успішноі роботи. Потрібно знати, що готовною метою психотерапевта являється не оцінка чи пошук помилок у думках, діях чи емоціях людини, а допомога. Всі психотерапевти навчені займати неупереджене ставлення до своїх клієнтів і сприймати людину такою, якою вона є.

Суть роботи психотерапевта полягає не в пошуку помилок, а у допомозі зрозуміти, чому людина так думає; чому людина робить те, що вона робить; чому людина реагує саме у такий спосіб і чому це створює для неі проблеми. Чим більше відкриється людина, тим швидше можна буде вирішити іі проблему.

Я  буду змушений/змушена говорити у психотерапевта про речі, про які я говорити не хочу.

Психотерапевт не може змусити людину щось робити або говорити про речі, про які вона говорити не хоче. Психотерапевт дає клієнту ведучу роль у контакті і залишає за ним право вибору теми під час сеансу.

Навіть якщо для психотерапевта якась проблема і являється очевидною, він не може надто активно ініціювати іі обговорення. Потрібні усвідомлення і готовність самого клієнта.

З іншого боку, психотерапевт не може просто так залишити проблему без обговорення, він буде тактовно намагатись підвести клієнта до усвідомлення того чи іншого стану речей. У будь-якому випадку, свобода вибору залишається за клієнтом.

Психотерапія занадто нудна і серйозна.

Не обов*язково. У залежності від методу і відношення до неі клієнта, психотерапія може бути надзвичайно цікавим процесом пізнання і розуміння самого себе та оточуючого світу. Крім страждань, які клієнт може переживати під час вирішення проблеми, з якою він звернувся за допомогою, процес психотерапіі, поза всяким сумнівом, принесе і багато приємних моментів. Від вирішення проблеми та покращення психо-емоційного стану, від кращого розуміння себе і інших людей, від засвоєння механізмів, які дозволять самостійно справлятись з труднощами у майбутньому.

Під час сеансу психотерапіі я буду лежати на канапі.

Сучасна психотерапія кардинально відрізняється від голлівудської кіно-версії. В інтернеті можна знайти масу малюнків, які зображають психотерапевтичний процес у вигляді спілкування психотерапевта, який сидить на стільці і клієнта, який лежить на канапі.

Як написав французький психотерапевт Серж Гінгер, майже кожна стаття на тему психотерапіі, яка виходить у Франціі, ілюструється символічною кушеткою – емблемою психоаналізу. До психоаналізу у Франціі звертається 12% клієнтів, значить 88%  вибирає інші напрямки.

«На зорі» психотерапіі психоаналітики «приватизували» метод контакту з клієнтом «на кушетці». Потім він був популяризований за допомогою кінофільмів і закріпився у масовій свідомості, як єдино можливий. За останні кілька десятків років психотерапія значно розширила свої методи і можливості. Тому у процесі спілкування з психотерапевтом клієнт, скоріш за все, буде сидіти на стільці або у кріслі.

Психотерапевт буде мене виправляти і лікувати.

Психотерапевт не виправляє і не лікує. Психотерапевт допомагає людині вирішити проблему, яка заважає їй нормально жити. Головним же завданням психотерапевта є навчити людину самостійно долати виникаючі психологічні проблеми шляхом оптимізаціі іі думок, сприйняття, поведінки і емоційного реагування. І ефективність цього процесу залежить як від психотерапевта, так і від клієнта.

Як вже зазначалось раніше, психотерапевт вносить свій вклад у вигляді професійних знань і досвіду, а клієнт у вигляді відкритості і готовності до особистісних змін. У переносному сенсі можна сказати, шо психотерапевт вчить людину «виправляти» саму себе.

Психотерапія це щось незрозуміле, нечітке, невизначене, невиразне, розпливчасте. Ніхто у дійсності не знає, що це таке і кожний психотерапевт робить що хоче.

Якщо людина звернеться за допомогою до когось, хто називає себе «психо» з різними добавками, але не має відповідного освітнього рівня і професійного статусу, то саме так воно і буде. Незрозумілий, нечіткий і невизначений процес з невиразним і розпливчастим результатом. Це у кращому випадку, а у гіршому  — ще більший стрес чи криза, витіснення проблеми у підсвідомість,  дезадаптація і втрата довіри до психотерапіі і оточуючого світу.

Як вже зазначалось раніше, професія психотерапевта передбачає тривале (до 7 років) навчання у офіційно визнаних і зареєстрованих інституціях та членство у зареєстрованих державою професійних спілках психотерапевтів. В Украіні це Украінська Спілка Психотерапевтів (УСП). Саме такі критеріі вибору фахівця гарантують людині отримання кваліфікованоі ефективноі допомоги.

Фахова психотерапія має чіткі критеріі і поняття.

1. Психотерапія має чіткий науково обґрунтований системний підхід до роботи з психікою клієнта, який базується на відповідній освіті, досвіді і членстві у професійних спілках.
2. Психотерапія спрямована на зменшення страждань клієнта і освоєння останнім нових моделей сприйняття, відношення, поведінки і реагування, які допоможуть самостійно долати виникаючі проблеми психологічного характеру у майбутньому.
3. Психотерапія включає в себе професійні відносини на основі більше 400 видів психотерапіі, які визначені на сьогоднішній день. Хоча процес психотерапіі базується на розмові між клієнтом і терапевтом, він принципово відрізняється від розмови між двома друзями. Основна відмінність полягає в тому, що психотерапія це не взаємна підтримка, характерна для друзів, це професійні асиметричні відносини, які спрямовані на ліквідацію страждань і зміни в житті  клієнта.

Я не потребую допомоги, тому що я перечитав багато книжок по психологіі і знаю все, що психотерапевт може мені сказати. Я сам собі і психотерапевт.

Не кожна людина потребує психотерапевта, але кожна людина може отримати вигоду з психотерапії. Можна назвати критеріі які вказують на рекомендацію у звертанні до психотерапії.

1. Людина тривалий час страждає від невирішеної психологічноі проблеми і, не дивлячись на спроби, не може подолати її самостійно .
2. У людини недостатня система зовнішньоі підтримки, навколо неї мало людей, які готові її прийняти і підтримати. Навіть при наявності такої системи, це буде лише дружня психологічна підтримка, яка не приводить до позитивних змін і вирішення проблеми. Людина продовжує думати, поводити себе і реагувати звиклим для неі способом, що рано чи пізно приводить до повторення проблемної ситуаціі і повторних стресів і страждань.
3. Читання книг з популярноі психологіі, поза всяким сумнівом, збагачує когнітивну (пізнавальну) сферу особистості. Але таким знанням бракує науковості і системності. Незрозуміло яку саме літературу читала людина, до яких висновків прийшла і яку когнітивну картину світу сформувала. Як правило, це буває гримуча суміш з не самого кращого набору літератури і хаотичних випадкових висновків. На відміну від професійного психотерапевта, така людина не навчалась за визнаною системою підготовки спеціалістів, не проходила власну психотерапію, не має досвіду роботи під супервізією і, відповідно, не може самостійно і ефективно справитись з психологічною проблемою.
4. Надати собі у повній мірі допомогу не можуть навіть самі досвідчені психотерапевти. Тому всі вони час від часу проходять власну психотерапію і супервізію у інших психотерапевтів,

Психотерапія не потрібна, токого ж результату можна добитись, керуючись здоровим глуздом.

Одного разу довелось почути думку, шо психотерапія не має сенсу, тому що таких же результатів можна добитись, керуючись здоровим глуздом. Поза всяким сумнівом, здоровий глузд базується на народній мудрості, яка формувалась століттями.

Але народна мудрість відноситься до всіх, вона занадто загальна, а психотерапія працює з проблемами конкретноі людини. Важливо розуміти, «що» потрібно змінити, але ще більш важливо – знати «як» це зробити. Саме на це і направлена робота психотерапевта, який навчений різноманітним психотерапевтичним технікам.

Психотерапевт вибрав цю професію для того, щоб вирішувати своі власні проблеми.

Як стверджує американський психолог Райан Ховз, багато психотерапевтів мають персональні причини для вибору психотерапіі, як професіі. Незалежно від початкової причини (власна терапія, глибоке зацікавлення психологічними проблемами чи бажання допомогти іншим), кінцевою метою роботи психотерапевта являється допомога клієнтам. Якщо ж психотерапевт не в змозі поставити допомогу клієнту головним пріоритетом, він не буде отримувати задоволення від роботи і не досягне успіху, як спеціаліст. Для запобігання вирішення своїх власних психологічних проблем під час роботи з клієнтом і існують супервізіі, де психотерапевт у професійному колі колег має можливість обговорити свої проблеми і методи роботи.

Клієнт повинен пам*ятати, що якщо він не почуває себе достатньо комфортно з даним психотерапевтом, варто пошукати іншого, який підходить саме йому. При цьому варто спробувати зрозуміти, чи не являється така поведінка у дійсності спробою втечі від необхідності визнання власних проблем чи необхідності особистісних змін.

З іншого боку, психотерапевт не повинен комплексувати у випадку, коли клієнт по своій волі припиняє психотерапевтичний процес. Навіть якщо психотерапевт вважає, що цей процес ще не закінчено. Причин може бути багато і не обов*язково всі вони пов*язані з особистістю психотерапевта.

Психотерапевт використовує у своій роботі різні техніки пливу на мене без моєі згоди.

У деяких клієнтів існують опасіння, що психотерапія пов’язана з кодуванням, зомбування або яким-небудь іншим впливом на психіку людини без іі волі. Дійсно, існують психотехніки, які використовують елементи навіювання, але вони завжди застосовуються професійним психотерапевтом тільки за згодою людини, і тільки в тих випадках, коли вони дійсно необхідні. І то їх ефективність далеко не завжди вища за інші  методи, які звертаються безпосередньо до свідомості людини.

Психотерапія зменшить мою креативність, адже частиною творчоі особистості є страждання і певна шаленість, схибленість, несамовитість.

Не буде великою таємницею сказати, що творчі люди мають унікальні способи бачення життя і часом виражають свої творчі здібності через біль і страждання. Своєрідність, унікальність, специфічність сприйняття оточуючого світу являються невід*ємною ознакою творчості і, якщо вони не несуть загрози самій людині і оточуючим, то не можуть вважатись психічним відхиленням.

Психотерапія не є ворогом художнього процесу і може бути корисним засобом розблокування психіки і підвищення творчого потенціалу.

Чи можна при спілкуванні з психотерапевтом дозволити собі прояв емоцій, наприклад плакати?

Психотерапія для того і існує, щоб людина у безпечній обстановці могла відкрито розповісти про всі свої психологічні проблеми. Якщо при цьому вона починає плакати (а так часто буває вже на першій зустрічі), значить запит поданий вірно і ця проблемо дійсно має для людини велике значення. Психотерапевт сприймає кожного клієнта безоцінково і прояв емоцій він сприймає як відкритість і готовність до подальшої спільноі роботи. Часто психотерапевт для таких випадків навіть має приготовлені серветки.

Мій випадок особливий і унікальний – ніхто і нічого не може мені допомогти.

Найчастіше за подібною поведінкою стоіть банальне небажання щось у своєму житті змінювати, схильність проживати звиклий сценарій, відчувати себе нещасним, в кінці кінців, бажання отримати виняткову увагу до своєі персони, що характерно для людей з певними індивідуально-психологічними особливостями.

У таких випадках жоден психотерапевт не буде працювати з людиною без її волі і згоди. Кожна людина має право на свій вибір.

Якщо немає швидких змін, значить психотерапія мені не допомагає.

Все дуже індивідуально. Багато залежить від складності заявленоі проблеми, професійного рівня психотерапевта, відкритості, готовності до змін та індивідуально-психологічних особливостей клієнта. Перші позитивні моменти клієнт може відчути вже після першоі зустрічі, адже нарешті вдалось поділитися своєю проблемою зі спеціалістом, який може допомогти. Швидкі зміни полягатимуть у певній емоційній розрядкці і ментальному очищенні. Але зміна сприйняття і відношення до своєі проблеми, освоєння нових видів поведінки, як правило, вимагає довшоі співпраці. На заваді можуть стати психологічні опори, стереотипи, установки, упередження, засвоєні раніше неконструктивні моделі подолання проблем. Зміни потребують зусиль і часу.

Я розповім психотерапевту про своі проблеми і мені відразу стане добре.

Один з багатьох розповсюджених міфів про психотерапію полягає у тому, що клієнт вважає, що достатньо розповісти психотерапевту про свою проблему, а спеціаліст сам все вирішить. Відкрите і відверте спілкування з психотерапевтом – це лише одна з необхідних умов ефективності психотерапіі. Відверте обговорення проблеми, з одного боку, дозволяє клієнту психологічно і емоційно «очиститись» і відчути полегшення, а з іншого – дозволяє психотерапевту краще зрозуміти суть проблеми для вибору найбільш ефективноі стратегіі роботи. А далі багато залежить не тільки від професійного рівня психотерапевта, а і від самого клієнта, у першу чергу від його готовності щось у собі змінювати.

Психотерапія—це гіпноз.

На сьогоднішній день у світі практикується кілька сотень видів роботи х психікою людини і гіпноз – лише один з них. По-перше, клієнт має право вибору. Якщо людина має негативне ставлення до гіпнозу, то ніхто не може змушувати іі до подібноі практики. По-друге, якщо клієнт і дає згоду на гіпнотичний сеанс, він повинен спочатку пересвідчитись у професійному рівні фахівця. Спеціаліст повинен мати визнану державним органом освіту (саме гіпнотерапевта) і бути членом професійноі асоціаціі, що гарантує відповідний професійний і етичний рівень.

Допоможіть мені позбутись панічних атак.

Скоро буде.

Що таке групова психотерапія?

Скоро буде.

Як виглядає груповий тренінг?

Скоро буде.